Булінг (від англ. to bull— переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої. Булінг у ДНЗ  може проявлятися як тиск: психологічний фізичний. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.

Хто провокує булінг в дитсадку?
Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ДНЗ можуть спровокувати дорослі.
Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок.

Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:
Педагог або помічник вихователя:
⦁ зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі
⦁ ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки
⦁ глузує із зовнішнього вигляду дитини
⦁ образливо висловлюється про дитину чи її батьків
⦁ проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини
Батьки або члени сім’ї:
⦁ б’ють та ображають дитину вдома
⦁ принижують дитину у присутності інших дітей
⦁ проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини
⦁ ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).
Усі діти потребують підтримки дорослих— батьків, вихователів та практичного психолога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

ЯК ЗМІНЮЄТЬСЯ ПОВЕДІНКА ДИТИНИ ПІД ЧАС БУЛІНГУ В ДНЗ
Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:
вдома:
⦁ не хоче одягатися вранці
⦁ шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка
⦁ просить батьків забрати її із дитячого садка раніше
⦁ плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт
⦁ не контактує з однолітками у дворі – грає наодинці в парку
в дитячому садку:
⦁ не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо
⦁ усамітнюється при будь-якій нагоді
⦁ часто губить свої іграшки або речі
⦁ бруднить чи псує одяг – грає поламаними іграшками
⦁ відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі
⦁ не має друзів у групі.

Типовими ознаками булінгу є:
⦁ систематичність (повторюваність) діяння;
⦁ наявність сторін — кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;
⦁ наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Як відрізнити звичайний конфлікт від булінгу:
Варто пам’ятати, що не кожен конфлікт є булінгом. Цькування — це тривалі, повторювані дії, а одинична сутичка між учасниками таким не може вважатися. Наприклад, якщо друзі посварилися та побилися чи діти разом весело штовхалися, але одна із них впала і забилася — це не вважається булінгом. Проте, якщо однолітки на чолі з булером регулярно насміхалися, принижували або ховали та кидали речі дитини, штовхали, не вперше нецензурно обзивали та били — потрібно негайно діяти.

Що робити, якщо ваша дитина стала жертвою булінгу
-Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину.
-Поговоріть з нею, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти.
-Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації.
-Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона, поліція).
-Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання.
-Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може потребувати певного часу. у разі, якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні закладу освіти не вдається — повідомте поліцію.

Що робити, якщо ви стали свідком булінгу
⦁ Втрутитися і припинити цькування — булінг не слід ігнорувати.
⦁ Зайняти нейтральну позицію в суперечці — обидві сторони конфлікту потребують допомоги.
⦁ Пояснити, які саме дії вважаєте булінгом і чому їх варто припинити.
⦁ Уникати в спілкуванні слів «жертва» та «агресор», аби запобігти тавруванню і розподілу ролей.
⦁ Повідомити керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагати вжити заходів щодо припинення цькування.


Що робити, якщо ваша дитина агресор
⦁ Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки.
⦁ Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів.
⦁ Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого настає відповідальність.
⦁ Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою.
⦁ Зверніться до практичного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять — агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем